Брати в борг аж ніяк не набута людиною риса, а абсолютна бич її сутності. У всі часи люди позичали гроші, речі та будь-які матеріальні блага для закриття своїх короткострокових потреб. Причин цьому багато і я не хочу розбирати кожну, так бувають різні ситуації, і я не кажу про ситуації, коли гроші потрібні на лікування або похорон - це інше.
Я ж хочу поговорити про ситуації, коли людина не вміє правильно управляти своїми фінансами. Деяким вистачає мінімальної зарплати, вони ретельно планують свій бюджет і розпоряджаються грошима з розумом, а іншим цього недостатньо. Вони братимуть гроші до упаду, розраховуючи на вас, як на безмежний гаманець. Обмінюючись люб'язностями, надсилаючи смішні меми дворічної давності, щоб показати, що їм не начхати на вас, а ви їм цікаві насамперед як особистість.
За старою доброю формулою: Два притопи, три прихлопи, жертва вічних позик отримує прохання довганути 100 гривень до зарплати. І якщо ви попалися на перший оффер позичальника, то, найімовірніше, на вас чекає коло сансари, яке може тривати роками. По стратегії відділу продажів, клієнту важливо зробити перший дрібний депозит, відчути готовність клієнта платити більше, ось так і тут.
Можливо, ви отримаєте свою сотку назад, але через кілька днів історія може повторитися і у вас можуть попросити вже 200 грн, потім ще 100 грн і ще 200 грн. І це коло воно вічне. А чого ж не позичити, він же віддає? Та й людина він хороша, з ним весело, не хочу викреслювати цю людину зі свого життя. Можливо, якщо це ваша перша позика цій людині, то ви не відчуватимете негативу до неї і будете, як і раніше, спілкуватися, але згодом все змінитися.
Зазвичай це настає, коли позичальник прострочує дату повернення. Спочатку тиждень, потім два, тут уже й другий місяць пішов, а боргу все немає. Звісно позичальник розповідатиме, що йому важко, грошей не вистачає, та й узагалі життя його загнало в петлю. А вам то що до цього? Невже ті години просиджені в смердючому офісі варті цих розповідей про важке життя? Вам що легше за всіх тут?
Далі можуть піти прохання позичити ще, і ви під страхом, що він не віддасть того, що вже взяв, даєте йому ще. Від любові до ненависті один крок, тому ви починаєте його ненавидіти, обзивати гнидою та іншими поганими словами, ви нервуєте, а ваш баланс усе не поповнюється і не поповнюється заповітними грошиками. Ви починаєте нагадувати про борг по два рази на тиждень. Замість того, що сидіти на районі і пити пиво, ви витрачаєте свої нерви на це.
Чи варте воно того? Я думаю, що ні! Зрештою, через вогонь, воду і мідні труби, ви таки вибиваєте, у кращому разі позичальник поверне вам усе, але ваша дружба ніколи не буде такою, як раніше. Ви боятиметеся читати його повідомлення, а всі його дзвінки та репости з несмішних каналів із мемами розцінюватимете, як спробу позичити ще. Навіть повідомлення на кшталт: "Ніколи не позичай у мене більше, ти мене задовбав", не допомагають, адже він пам'ятає, що ви йому вже давали. Зазвичай у таких людей відсутнє почуття такту, він не розуміє те, що відчуваєте ви, і що коштував вам борг йому. Він писатиме і писатиме, сподіваючись вибити ще грошей. Найімовірніше, ви викреслите його зі свого життя. Якщо, звісно, вкотре не дасте йому ще грошей. Повірте мені, це абсолютно даремна витівка, яка не приведе ні до чого хорошого. А якщо ви таки зважитеся позичати ще, то позичайте за принципом: позичай рівно стільки, скільки можеш подарувати.
На жаль, я не знаю чому це працює саме так, мені самому довелося з цим зіткнутися, і прогноз невтішний. Якби існувала машина часу, то я б вибрав дату першого боргу і не давав би грошей. Тоді можливо з цією людиною було б усе не так однозначно.
Я ж хочу поговорити про ситуації, коли людина не вміє правильно управляти своїми фінансами. Деяким вистачає мінімальної зарплати, вони ретельно планують свій бюджет і розпоряджаються грошима з розумом, а іншим цього недостатньо. Вони братимуть гроші до упаду, розраховуючи на вас, як на безмежний гаманець. Обмінюючись люб'язностями, надсилаючи смішні меми дворічної давності, щоб показати, що їм не начхати на вас, а ви їм цікаві насамперед як особистість.
За старою доброю формулою: Два притопи, три прихлопи, жертва вічних позик отримує прохання довганути 100 гривень до зарплати. І якщо ви попалися на перший оффер позичальника, то, найімовірніше, на вас чекає коло сансари, яке може тривати роками. По стратегії відділу продажів, клієнту важливо зробити перший дрібний депозит, відчути готовність клієнта платити більше, ось так і тут.
Можливо, ви отримаєте свою сотку назад, але через кілька днів історія може повторитися і у вас можуть попросити вже 200 грн, потім ще 100 грн і ще 200 грн. І це коло воно вічне. А чого ж не позичити, він же віддає? Та й людина він хороша, з ним весело, не хочу викреслювати цю людину зі свого життя. Можливо, якщо це ваша перша позика цій людині, то ви не відчуватимете негативу до неї і будете, як і раніше, спілкуватися, але згодом все змінитися.
Зазвичай це настає, коли позичальник прострочує дату повернення. Спочатку тиждень, потім два, тут уже й другий місяць пішов, а боргу все немає. Звісно позичальник розповідатиме, що йому важко, грошей не вистачає, та й узагалі життя його загнало в петлю. А вам то що до цього? Невже ті години просиджені в смердючому офісі варті цих розповідей про важке життя? Вам що легше за всіх тут?
Далі можуть піти прохання позичити ще, і ви під страхом, що він не віддасть того, що вже взяв, даєте йому ще. Від любові до ненависті один крок, тому ви починаєте його ненавидіти, обзивати гнидою та іншими поганими словами, ви нервуєте, а ваш баланс усе не поповнюється і не поповнюється заповітними грошиками. Ви починаєте нагадувати про борг по два рази на тиждень. Замість того, що сидіти на районі і пити пиво, ви витрачаєте свої нерви на це.
Чи варте воно того? Я думаю, що ні! Зрештою, через вогонь, воду і мідні труби, ви таки вибиваєте, у кращому разі позичальник поверне вам усе, але ваша дружба ніколи не буде такою, як раніше. Ви боятиметеся читати його повідомлення, а всі його дзвінки та репости з несмішних каналів із мемами розцінюватимете, як спробу позичити ще. Навіть повідомлення на кшталт: "Ніколи не позичай у мене більше, ти мене задовбав", не допомагають, адже він пам'ятає, що ви йому вже давали. Зазвичай у таких людей відсутнє почуття такту, він не розуміє те, що відчуваєте ви, і що коштував вам борг йому. Він писатиме і писатиме, сподіваючись вибити ще грошей. Найімовірніше, ви викреслите його зі свого життя. Якщо, звісно, вкотре не дасте йому ще грошей. Повірте мені, це абсолютно даремна витівка, яка не приведе ні до чого хорошого. А якщо ви таки зважитеся позичати ще, то позичайте за принципом: позичай рівно стільки, скільки можеш подарувати.
На жаль, я не знаю чому це працює саме так, мені самому довелося з цим зіткнутися, і прогноз невтішний. Якби існувала машина часу, то я б вибрав дату першого боргу і не давав би грошей. Тоді можливо з цією людиною було б усе не так однозначно.
Останнє редагування:
